Що далі? (Укр)

Результати оголошено, битви починаються. Мій голос не був покладений на вівтар перемоги цього разу. Справа навіть не в логістиці, хоча задля того, щоб проголосувати мені потрібно було б подорожувати 500 км в одну сторону, проігнорувати марафон, який був дуже важливим для Данка (про нього буде окрема історія), і запізнитися на конференцію консерваторів. Це не те що спокійно пройтись до будинку культури фабрики «Роза» на сусідній вулиці.

Я надала перевагу зрілій політиці. Ще й тому, що не зовсім визначилася за кого голосувати. А подорожувати 1000 км задля того, щоб поставити галочку напроти «проти всіх» - це занадто навіть для мого іноді екстремального патріотизму. Тому після довгого спортивного дня я сіла на поїзд до Блекпулу і отримувала регулярні «новини з фронту» по мобілці сидячи на різноманітних «fringe events», тобто заходах, які проходять на периферії програми річної конференції Tory . Скажу лише, що у стратегічній довгостроковій перспективі це матимедля мене набагато більше значення, аніж голосування вп’яте за тих самих персонажів за останні три роки. Щось мені підказує, що нова нагода вкинути бюллетень до урни не забариться.

Мені дуже шкода, що ми втратили більшість ентузіазму і реформаторського напору десь між січнем 2005 і вереснем 2007. Мені також шкода дивитись на безкінечні перефарбування і перейменування речей в залежності від сьогоденних потреб людей «Х». Мені набридло загадувати в якому таборі завтра опиниться та чи інша фігура – цинізму наших політиканів немає меж. Однак жевріє надія, що цей бурний гірський потік потроху переросте у спокійне русло зрілої рівнинної ріки. Ми будемо точно знати які фундаментальні принципи і непорушні цінності сповідує та чи інша партія, незалежно від суми грошей на банківському рахунку її лідера. Ми зможемо передбачити її наступні кроки і прослідкувати за виконанням передвиборчих маніфестів (або програм), які у свою чергу складатимуться не лише із куцих економічних слоганів, але й із серйозних суспільних і гуманітарних тез.

Я сподіваюся цей день наступить ще тоді, коли мені не обридне політика. Я також сподіваюся, що мої екскурси у глибини британської політики допоможуть мені краще зрозуміти «механіку» партійного будівництва і використати це на благо нашої справи. Все ж таки я екстремальна патріотка!

Attention! Увага! (Eng+Укр)

У Києві друзі звернули мою увагу на те, що залишати свої коментарі на моєму блозі можуть лише зареєстровані на сайті користувачі. Я змінила опції і тепер всі, хто забажає залишити свою думку, зможуть робити це без зайвої бюрократії. Отож пишіть, чекаю!

While I was in Kyiv my friends told me that it's impossible to leave your comment on my blog unless you are registered. I've changed the options and now anyone who wishes to leave their thoughts can do so without bureaucracy. So please, write to me!

The only Ukrainian in the village? (Eng)

My first party conference season is finished and I could only summarise the essential. It didn't start very well. I barely crawled to Bournemouth – voiceless, powerless, full of EU ideas after Warsaw conference. The weather was horrible, B&B not much better – taking a shower caused flood in the room below and a company of two friendly plumbers (non-Polish) afterwards. I spent on taxis more than on food. But still I enjoyed it. Conservatives’ Blackpool was a much better logistical experience: smooth travel, nice weather, acceptable hotel. The event itself wasn’t as much. So a bit opposite pictures, but still nice.

This was though quite a unique experience. There are quite obvious differences between the party conferences of Labour and Conservative even for such dummy as me – those in power and those longing for it. The number of people, the richness of events, the intensity, the confidence; Labour had it all, maybe even too much. Plus overall town of Bournemouth is more pleasant to my Ukrainian taste than Blackpool.

What can I say from my Ukrainian perspective? Brothers and sisters, we have long way to go. Our party culture is still in the Stone Age and a couple of hundred of years are needed to bring it to the heights of the British party standards. Unless we do amazing fast track... I dream about the time when in Ukraine so called politicians stop drifting between the parties every 6 months and party cease changing its ideology before every election (which happens far too often).

I am longing for the time when the discussion in the party conference halls will be around the very practical and important for people issues: urban governance, flexible patterns of work, cohesion of society (this is the crying priority nobody gives a damn about in my country with overheated East-West divide), equality and security, sustainability and personal carbon footprint, future of EU (when we are actually there!)… Just you name. I am also longing for the time when the respect to other human beings will prevail over the desire to throw lots of dirt and critique and abuse in your opponents which is destroying the very narrow bridges of common purpose and common sense.

Well, I was there. Without being too modest, could probably say that there are not that many Ukrainian fellow citizens who managed to be where I was over the last two weeks :-) And just you wait – Brussels are in my menu for the next week!

Веронике посвящается (Рус)

(лирическое отступление, скептикам не читать)

Характер человека говорят видно с рождения. По тебе видно сразу, что девченка ты талантливая и веселая, и своего не упустишь. Креатив родителей мультиплицируется в тебе многократно. И не важно, что еще непонятно на кого ты действительно похожа – скорее всего сама на себя.

Рости самостоятельной и смелой, красивой и строгой. Будь амбициозна и не бойся делать ошибки. Это полезно. Пой песни, танцуй, говори на разных языках, будь юридически грамотной и интеллектуально раскрепощенной, путешествуй и мечтай. И оставайся такой классной всегда.

Время летит быстро и при следующей нашей встрече ты будешь на процентов 50 больше. И на 200 процентов интереснее. И глаза наверное будут другого цвета. До встречи!

Таємниця (Укр)

У мене сезон української літератури. Після Лани Дяченків (Руслана снилася по ночах) настала черга Юрія Андруховича. Я просто в захваті від його останньої книги «Таємниця». Супер виклад, чудова мова, почуття гумору кльове. Плюс до всього цього, хоча ми не зовсім однолітки, мені було просто неймовірно цікаво читати його враження про події, які я добре пам’ятаю: похорони Брєжнєва, Чорнобиль, мітинги у Львові, незалежність, криза. До сих пір не можу забути розпач дівчинки, яка хворіє вдома на ангіну, а по скупому радянському телевізору три дні окрім похорон Ілліча і сумної музики немає ніц. О це була засада.

Але більш за все мене вразила абсолютна подібність поглядів на подорожі і взагалі переміщення у просторі. Я не письменник і не можу висловити свої думки так чітко і влучно. Однак Андрухович зробив це на сто відсотків – як з моєї голови взяв. Хоча не виключаю, що синдромом «задоволення від просто переміщення у просторі» страждає багато людей.

Отож дуже рекомендую! А я повертаюся до Ірени Роздобудько. До речі, також класно пише. У моїй валізі з України є ще остання нумерологічна книга Лариси Денисенко і ще один Андрухович, хоча більш раннього періоду.

«...Если б не эти проклятые пробки» (Rus)

Всем уши прожжужала в Киеве, но все-таки хочу продолжить тему. Киев стал невозможен. Город металла и покрышек – машины вытесняют людей. И дело не в том, что я против высоких темпов продажи новых автомобилей в Украине (50-60 тысяч ежемесячно). Я против отсутствия мысли и дествий, направленных на обустройство транспортной инфтраструктуры. Дороги те же, паркинги отсутствуют, а если присутствуют, то по дико спекулятивной цене.

Зато Леня во всю продолжает превращение Киева в «европейский город». После «изгнания торговцев из храма», то бишь выселения торговцев национальной символикой с Майдана, он превратил в парковки все более-менее значительные улицы города, включая Крещатик. Правда надо сильно потратить денег на перелеты, чтобы найти в «правильной Европе» образец Лениной модели.

Но хуже всего это свинское поведение большинства людей за рулем (Игорь, к тебе это не относится). Хотя каюсь, избалована вежливыми английскими водителями за последние пол года. Это же кошмар до какой степени люди не уважают ни себя, ни окружающих.

Поэтому принимая во внимание наш менталитет и явное отсутствие планов на масштабные инвестиции в дороги, я бы ввела драконовские меры – плата за проезд в центральную часть города и зашкаливающая стоимость парковки на центральных улицах (а не в паркингах!). Мне почему-то не верится, что выделенные полосы для общественного транспорта и автоматическая система светофоров помогут разрулить нынешнюю заторную ситуацию.

Простите за брюзжание...

I am back (Eng)

It was great but exhausting trip to motherland. What had to be holiday turned out into the busy schedule of meetings and social events. And still I didn’t do even half of what I planned in Kyiv.

But after the return to Newcastle on Sunday I can’t stop thinking what was exactly this ‘going back’. I am quite unnaturally split between two homes, two places where I feel safe and comfortable. Can’t even say whether it’s good or bad. Probably former. Extrapolating in the future if I continue moving across the space with the same dynamics in 20 years time I’ll have plenty of spots on this planet where I feel comfortable. Well, probably it’s exaggeration. Or impact of 5 airports in 4 days :-)

Anyway, I am back to UK. And almost immediately off to Poland. Exciting season of party conferences ahead! Stay with us :-)