
Sunday, 31 August 2008
Каникулы на острове

Monday, 9 June 2008
Добывать нельзя закрыть (Рус)
Где поставить запятую в этом предложении? Если руководствоваться экономическими и геополитическими интересами – после первого слова, если отталкиваться от ежегодного числа жертв угольной промышленности – после второго. Я не буду спорить кто прав кто виноват. Добывать уголь на глубине 1 км непростое дело, особенно учитывая уровень развития наших технологий и техники безопасности.Меня удивляет другой момент, который практически полностью игнорируется нашим обществом, его лидерами и масс медиа – это экологический аспект энергетической системы Украины. В то время как все страны развитого мира, в которые мы уже начали себя записывать, потеют над вопросами уменьшения выбросов парниковых газов, сокращения использования автотранспорта и ограничения использования традиционного топлива для генерации электроэнергии, мы продолжаем жечь уголь, рубить лес и покупать тысячами новые автомобили даже не задумываясь чем будут дышать завтра наши дети и какие природные катаклизмы свалятся на нашу голову. Более того, мы продолжаем покупать российский газ, который дорожает и будет дорожать еще больше, а потом половину его «пускаем в атмосферу» поскольку наши энергосберегающие технологии и оборудование находятся ниже плинтуса.
И ни слова о стимуляции альтернативной энергетики – установке солнечных батарей на крышах домов, ветровых и приливных электростанциях в пригодных для этого районах Украины, использовании гор мусора в качестве биотоплива для производства электроэнергии. Наконец, как стимулировать граждан, особенно в сельской местности, где в 80% случаев отсутствует водопровод, а иногда газ и электричество, генерировать свою собственную энергию и устанавливать «безотходные» системы жизнедеятельности? Похоже это никого не интересует.
Германия получает 14.5% всей своей электроэнергии из альтернативных источников (солнце, ветер, биомасса), в Португалии и Испании появились крупнейшие ветровые электростанции, в Польше сортируют мусор, в Париже можно бесплатно ездить по городу на арендованом велосипеде вместо машины, в Англии планируют вводить плату за килограммы выброшенного мусора. А что делаем мы?
Monday, 2 June 2008
Рукотворні кордони (Укр)

Нещодавно ми їздили до Белфасту. Вирішили організувати подорож кудись «за межі острову» на довгий уікенд. Нам дуже повезло з погодою – сонце протягом всіх трьох днів, порівняно тепло і вітерець. Місто вразило своїм розміром. Я очікувала чогось меншого, на зразок Ньюкаслу, але Белфаст однозначно більш жваве і багатовимірне місто. Статус «столиці», хоча і провінційної, має дуже позитивний вплив.
В Ірландії у нас було дивне відчуття – наче ми в Англії, а наче і в Європі. Це інший острів, але тут набагато більше спільних рис із континентальною Європою. Більше «незалежних» кав’ярень, архітектура нагадує інші європейські столиці (5-6-поверхові будинки на відміну від 2-поверхової гегемонії в Англії), громадський транспорт більш організований, купа новобудов (правда тут дуже класні традиційні паби!). Хоча ми підозрюємо, що наші позитивні враження були сильно простимульовані гарною погодою :-) Можливо вплив мав і континентальний ринок, який розмістився біля ратуші і де була неймовірна різноманітність європейської кухні, солодощів, пива і всяких сувенірів.
Однак найбільше враженя справила коротка подорож до західної частини міста, яка ще 10 років тому була поділена високими мурами і колючими дротами на католицькі (ірландські) і протестантські (англійські) сектори. На стінах багатьох будинків все ще збереглися красномовні граффіті, які «мітили» територію, що належала (і досі належить) певним войовничим або не дуже войовничим організаціям опору. Вони прямо висловлювали думки ірландців щодо англійських загарбників. Незважаючи на мир, що панує в Північній Ірландії протягом останніх 10-ти років, багато будинків, особливо церков і поліцейських ділянок, обнесені височенними мурами і колючим дротом. Ненависть між англійцями та ірландцями вже не має такої руйнівної сили, яка терроризувала цілу Британію у 70-80-ті роки. Не можна сказати, що тут не виникають конфлікти між політичними лідерами, однак вирішуються вони не за допомогою гвинтівок, а за переговорним столом. Цікаво відмітити, що з минулого року в Північній Ірландії править історична коаліція непримиренних ворогів – партії Юніоністів та ІРА.
У Белфасті мене не залишали думки про Севастополь. Тим, хто нині нагнітає ситуацію в Криму і у місті зокрема, я б рекомендувала обов’язкову навчальну поїздку до Белфасту – для вивчення досвіду розірваного на шматки міста і протверезіння від «патріотичного» проросійського дурману...
Monday, 14 April 2008
Будем делиться (Рус)
В Англии сфера благотворительности одна из тех, которые приводят меня в бурный восторг. Правда в стране загнившего капитализма не надо свыкаться с мыслью о том, что помочь себе и ближним ты можешь только сам, в отличии от совкового менталитета, где «государство о тебе позаботится». Ох как сложно переходить на рельсы инициативы и самоорганизации после 70-ти лет строго направленной социальной сферы. Но лед тронулся!
В Англии даже самые бредовые идеи собирают сотни а то и тысячи фунтов на благотворительные цели – в основном они идут на счета организаций, занимающихся охраной здоровья (особенно болезни сердца и рак), защитой прав детей и пожилых людей, кошек и собак, помощью беднейшим странам мира, охраной окружающей среды и так далее. Тут не редкость когда после смерти или долгострочной болезни близкого человека люди организовывают фонды, которые помогают людям пережить похожую трагедию.
А как собирают деньги? Ну самый простой способ это месячные перечисления с твоего банковского счета на счет организации, которой ты хочешь помочь. Можно купить пластиковый значок-нарцисс и деньги пойдут организации Мэри Кьюри (борьба с раком), или такой же значок-мак – тогда они пойдут в помощь ветеранам войны. Можно принять участие в марафоне (например Лондонском, который был на прошлых выходных) и разрекламировать свой героический поступок среди друзей и коллег также упоминая имя благотворительной организации, которой ты переведеш все пожертвования (обычно народ сбрасывается по 5-10 фунтов, что может привести к достаточно круглой сумме). Один наш друг побрился наголо собрав на этом «скандальном» мероприятии пару тысяч фунтов – ажиотаж был бешенный! Еще тут модно дарить благотворительные подарки. Ну например на рождество я получила ваучер, который заверил меня, что «мои» (то есть подаренные) деньги были использованы для покупки козы для бедной семьи в Африке. Такие подарки также модно дарить на свадьбу. Так что вариантов много.
Есть также «нефинансовые» виды благотворительности. В основном это когда ты жертвуеш своим временем, а время как известно это деньги. Ты соглашаешся быть волонтером для той или иной организации или проекта: на выходных навестить одиноких пожилых людей, сходить в парк с больным ребенком, помочь с переводом для беженцев, или стать членом совета одной из благотворительных организаций. Опять же, вариантов море, выбирай какой душе угодно, если ей конечно угодно.
Надежда на то, что это изобилие скоро появится и у нас :-)
Sunday, 6 April 2008
Хотели как лучше, а вышло как всегда (Рус)
Не справились, зашились. Все системы «легли» и пассажиры с ними вместе залягли на удобные супер-модерные сидения. Слабым звеном оказалась сортировка багажа – она просто провалилась. До сих пор около 25 тыс. чемоданов ждут встречи со своими хозяевами. Ну хорошо если вы летели домой, а если в отпуск на Майорку? Прошла уже неделя и вам явно пришлось закупить новый гардероб. И ваш багаж застанет вас уже дома, правда через много недель. Ни хозяин аэропорта ВАА, ни Британские Авиалинии не в состоянии самостоятельно разобраться с багажом, поэтому наняли компанию... в Милане, которая этим займется. Для этого все «зависшие» сумки переправили в Италию, откуда их будут перенаправлять хозяевам. Вы думаете это анекдот – нет, это горькая правда. Среди жертв не только простые смертные, но и министры с супер-моделями :-)
Традиционно я стараюсь держаться от этого аэропорта как можно дальше – он исторически славится своим катастрофическим сервисом, потерянным багажом и задержками вылетов на несколько часов.
Куда уж лучше родной Борисполь. Поэтому когда мы учимся западному опыту в разных сферах, особенно что касается модернизации транспорта, главное перенимать опыт избирательно. Иначе небольшой но достаточно пунктуальный Борисполь может превратиться в пекло путешественников!
Friday, 14 March 2008
Незручності Британії (частина 2) (Укр)

Кожного разу коли мені потрібно кудись їхати на поїзді (а це буває досить часто) я затамувавши подих їду на вокзал – пронесе чи не пронесе. Справа в тому, що всупереч усталеним стандартам, Англія жахливо непунктуальна країна у сфері громадського транспорту, особливо поїздів.
Перші декілька місяців кожен другий мій поїзд або запізнювався? або був відмінений. А я подорожувала десь раз на тиждень. Загалом у третині випадків моїх подорожей щось трапляється. Або вантажівка спілотувала у залізничний міст і рух поїздів припинено до проведення повної інженерної інспекції, або повінь зруйнувала частину полотна, або на роботу не вийшли всі машиністи і у компанії дефіцит і тому скорочують кількість поїздів, або сильний вітер розірвав електромережі, або просто запізнилися, або, або...
Найекстремальніша моя подорож була у грудні з Бірмінгему до Ньюкаслу. Замість прямого поїзду і чотирьох годин я змінила 4 поїзди і подорожувала 6 годин. Вчора моя колега мала їхати до Лондона. Але на півдні продовжуються ураганні вітри і поїзди відмінили на два дні, а ті що все ж таки пустили прибували із запізненням у 8 годин...
Справа в тому, що англійська залізниця була повністю приватизована урядом Меггі. Різні компанії отримали контракти на різні ділянки, при чому ці контракти не довгострокові, а десь на років 5-7. Після цього новий тендер і досить часто – новий провайдер. Але найцікавіше не це, а те що залізничні вагони і вокзали приватизували окремо від залізничних колій. Тобто одна компанія керує потягами і отримує живі гроші від пасажирів, а інша ремонтує колії і кладе шпали – і бере за це гроші у «потягових» компаній. Ось така безумна логіка, в результаті якої система в повному хаосі, де ніхто не знає хто за що відповідає.
Більш того, вартість квитків зашкалює просто катастрофічно. Всі додаткові витрати компанії перекладають на плечі пасажирів, а ось їх прибутковість залишається постійною і приносить досить високі девіденди акціонерам. Ось така хитра схема – прибутки нам, а збитки нехай компенсує держава. А треба мати на увазі, що приблизно третина населення країни або й більше щоранку подорожує поїздом по 1-2 години до місця своєї роботи, а ввечері назад. У них цілком припустимо жити у Брайтоні а працювати в Лондоні. Ну це приблизно як жити в Житомирі і працювати в Києві... Уявили? Отже ти платиш шалені гроші за гарантоване місце, твій поїзд відміняють і пропонують пересісти на інший, який і так вже тріщить по швах, і ти їдеш як оселедець в банці протягом годин. Після цього будь-які «зелені» намагання уряду зменшити кількість авто на дорогах або кількість внутрішніх авіарейсів виглядають просто смішно. Ось така економічна екологія.
Так що не дивлячись на всі проблеми Укрзалізниці у нас не все так погано. Відновити або закупити нові вагони справа набагато легша аніж навести порядок в англійському бедламі. Да й побудувати швидкісні залізниці поки що у нас можливо – в Англії кожен акр землі у приватній власності і на його відчуждження ідуть десятиліття. Саме тому за останні 50 років Англія побудувала... одну абсолютно нову гілку – швидкісну магістраль від Ла-Маншу до Лондона для Євростару. Welcome to Britain!
Thursday, 13 March 2008
Tea time (Eng)
There are obviously lots of contractors and lots of workmen on the site. But every time I pass by there are not that many of them actually visibly working and at least one, but more often 2 or 3 of them are having cup of tea or a cigarette. This is in fact an analogy to Ukrainian ‘perekur’ or smoke break. Effectiveness of English builders in England is not much higher than Ukrainian in Ukraine (the later work much more efficiently abroad), but they charge much more!
It is just a sad fact especially after recently we’ve seen Grand Design programme (my favourite on Channel 4). A couple ordered ready-made designer house in Germany and German builders brought together 2-story astonishing building in … 4 days. No tea times, no slow work, working like machines, rain or sun. We’ve been amazed recalling how ‘prorab’ doing refurbishment of our rather modest flat in Kyiv last year over five months. But what can you do? We are just hoping to find some good but cheap Polish builders when the time comes to improve our own property on the island. When we have it :-)