Thursday, 4 September 2008
Привілеї
Але сьогодні не втрималася. При чому у мене була доситься маленька зачіпка – із промови нашого Президента (імідж якого тане просто на очах і цілком обгрунтовано) я дізналася, що ми, українці, виявляється привілейовані. Так званий Президент Росії Дмитро Мєдвєдєв включив Україну до привілейованої зони зовнішніх інтересів Росії.
Ну що ж, з одного боку нічого нового. Просто раніше це називали зоною впливу або «колишнє СРСР». Правда з легкої руки Девіда Мілібана (міністра закордонних справ Великобританії) пару тижнів тому останній вислів не в моді. І я погоджуюсь – скільки років пройшло, а ми все колишні. А як щодо нинішнього дня, до майбутнього? Це схоже на офіційне перейменування «країн із перехідною економікою». Нарешті цього року Світовий Банк визнав, що ані Польща, ані Угорщина після 20-ти років складних реформ вже не «тягнуть» на перехідників. Вони вже давно перейшли і набиваюсь свої гулі у повноправному колі жорстких капіталістів.
Однак мене цікавить глибина і наслідки нашого привілейованого становища щодо Росії. Сумнівів немає – багато політичних сил прямо користуються цими привілеями (в основному фінансовими та ідеологічними), як то партія Наталії Вітренко (Де? Що? Скільки відсотків?), Русский Блок в Криму або Партія Регіонів, офіційні заяви якої щодо ситуації на Кавказі були просто під кальку переписані із заяв російських офіційних посадовців. Я вас питаю, де національна гордість і самоповага? Я не агітую за беззастережний захист позиції Саакашвілі – він зробив дуже велику помилку особисто і за це особисто буде розплачуватися. На те є процедури імпічменту, президентські вибори і Парламент Грузії, а не пан Лавров, який називає його «політичним трупом» або пан Мєдвєдєв, який тупо іде по слідам свого КГБшного попередника і застосовує дуже милі і порядні слова типа «відморозок». Слабо так назвати Сільвіо Берлусконі у присутності того ж пана Саркозі, га? (який поводиться іноді не більш адекватно під спалахами фотокамер, аніж Міша під російськими винищувачами).
Я просто не розумію на скільки треба бути яйцеголовими і регіоналам, і комуністам, і всім іншим «рупорам свободи», щоб у такій ситуації так тупо підставляти свою власну країну під кулеметний вогонь. Я знаю від деяких друзів, які родом з Криму, що ситуація там дуже непроста і народ просто радий «продати» Україну Росії і насолити їй так, щоб було непереливки. Але ці несвідомі штейхбрехери не розуміють, що «рай у шалаші» з Росією буде не кращою, а гіршою версією «пекла в сараї» з Україною. Велич Росії без сумнівів дуже спокуслива на нинішньому етапі, але будь-який адекватний політолог і економіст, що є експертом у цій географічній зоні, розкаже вам, що ця велич поки що примарна і більш того, має дуже мало шансів на виживання у майбутньому. Ви Олімпіаду дивились? А останні дані по потоках світової торгівлі, золотовалютних резервах, інвестиціях в освіту? Хто там в лідерах? Звичайно сусід Росії, який має око на її великі зауральські території.
Тому мені не стає моторошно від усвідомлення свого «привілейованого» стану, як могло б здатися. Мене просто підмиває зробити радикальні кроки, щоб на повну катушку скористатися цима привілеями. Газ по 400 доларів? Треба платити і припинити скиглити! Більш того, треба припинити випускати 50% в атмосферу і почати використовувати альтернативні види палива. Торгівельна війна з Росією? Будь ласка, зайвий привід для великої маси виробників нарешті почати запроваджувати нові стандарти, які згодяться не тільки для нашого північного сусіда і Анголи, але й для розвинених економік і того ж самого Китаю та Індії. Інтереси російськомовних людей в Україні? Будь ласка, розмовляйте і читайте мовою Толстого (хоча куди вже більше – 95 % преси і книжок видаються російькою), але вчіть також українську, англійську та китайську, бо неучі нам непотрібні. А ми хочемо знати як захищаються права українців в Росії (які до речі мають українські паспорти).
Одним словом, треба ці привілеї почати бачити як можливість, а не загрозу. І згуртувати націю навколо процесу використання цієї можливості. Якщо рівень зарплат і добробуту у нас буде на порядок вище ніж в Росії (а це цілком можливо!), то ніхто вже не захоче приєднуватися до «великої і могутньої», бо там через 5-7 років знову доведеться посилати своїх дітей на війну до Інгушетії, Татарстану чи Уссурійського краю. На жаль для нас і на щастя для сусіда, наші так звані лідери просто нездатні згуртувати націю. Час дати шанс новим...
Sunday, 31 August 2008
Сделано на Арране

Каникулы на острове

Monday, 9 June 2008
Добывать нельзя закрыть (Рус)
Где поставить запятую в этом предложении? Если руководствоваться экономическими и геополитическими интересами – после первого слова, если отталкиваться от ежегодного числа жертв угольной промышленности – после второго. Я не буду спорить кто прав кто виноват. Добывать уголь на глубине 1 км непростое дело, особенно учитывая уровень развития наших технологий и техники безопасности.Меня удивляет другой момент, который практически полностью игнорируется нашим обществом, его лидерами и масс медиа – это экологический аспект энергетической системы Украины. В то время как все страны развитого мира, в которые мы уже начали себя записывать, потеют над вопросами уменьшения выбросов парниковых газов, сокращения использования автотранспорта и ограничения использования традиционного топлива для генерации электроэнергии, мы продолжаем жечь уголь, рубить лес и покупать тысячами новые автомобили даже не задумываясь чем будут дышать завтра наши дети и какие природные катаклизмы свалятся на нашу голову. Более того, мы продолжаем покупать российский газ, который дорожает и будет дорожать еще больше, а потом половину его «пускаем в атмосферу» поскольку наши энергосберегающие технологии и оборудование находятся ниже плинтуса.
И ни слова о стимуляции альтернативной энергетики – установке солнечных батарей на крышах домов, ветровых и приливных электростанциях в пригодных для этого районах Украины, использовании гор мусора в качестве биотоплива для производства электроэнергии. Наконец, как стимулировать граждан, особенно в сельской местности, где в 80% случаев отсутствует водопровод, а иногда газ и электричество, генерировать свою собственную энергию и устанавливать «безотходные» системы жизнедеятельности? Похоже это никого не интересует.
Германия получает 14.5% всей своей электроэнергии из альтернативных источников (солнце, ветер, биомасса), в Португалии и Испании появились крупнейшие ветровые электростанции, в Польше сортируют мусор, в Париже можно бесплатно ездить по городу на арендованом велосипеде вместо машины, в Англии планируют вводить плату за килограммы выброшенного мусора. А что делаем мы?
Monday, 2 June 2008
Рукотворні кордони (Укр)

Нещодавно ми їздили до Белфасту. Вирішили організувати подорож кудись «за межі острову» на довгий уікенд. Нам дуже повезло з погодою – сонце протягом всіх трьох днів, порівняно тепло і вітерець. Місто вразило своїм розміром. Я очікувала чогось меншого, на зразок Ньюкаслу, але Белфаст однозначно більш жваве і багатовимірне місто. Статус «столиці», хоча і провінційної, має дуже позитивний вплив.
В Ірландії у нас було дивне відчуття – наче ми в Англії, а наче і в Європі. Це інший острів, але тут набагато більше спільних рис із континентальною Європою. Більше «незалежних» кав’ярень, архітектура нагадує інші європейські столиці (5-6-поверхові будинки на відміну від 2-поверхової гегемонії в Англії), громадський транспорт більш організований, купа новобудов (правда тут дуже класні традиційні паби!). Хоча ми підозрюємо, що наші позитивні враження були сильно простимульовані гарною погодою :-) Можливо вплив мав і континентальний ринок, який розмістився біля ратуші і де була неймовірна різноманітність європейської кухні, солодощів, пива і всяких сувенірів.
Однак найбільше враженя справила коротка подорож до західної частини міста, яка ще 10 років тому була поділена високими мурами і колючими дротами на католицькі (ірландські) і протестантські (англійські) сектори. На стінах багатьох будинків все ще збереглися красномовні граффіті, які «мітили» територію, що належала (і досі належить) певним войовничим або не дуже войовничим організаціям опору. Вони прямо висловлювали думки ірландців щодо англійських загарбників. Незважаючи на мир, що панує в Північній Ірландії протягом останніх 10-ти років, багато будинків, особливо церков і поліцейських ділянок, обнесені височенними мурами і колючим дротом. Ненависть між англійцями та ірландцями вже не має такої руйнівної сили, яка терроризувала цілу Британію у 70-80-ті роки. Не можна сказати, що тут не виникають конфлікти між політичними лідерами, однак вирішуються вони не за допомогою гвинтівок, а за переговорним столом. Цікаво відмітити, що з минулого року в Північній Ірландії править історична коаліція непримиренних ворогів – партії Юніоністів та ІРА.
У Белфасті мене не залишали думки про Севастополь. Тим, хто нині нагнітає ситуацію в Криму і у місті зокрема, я б рекомендувала обов’язкову навчальну поїздку до Белфасту – для вивчення досвіду розірваного на шматки міста і протверезіння від «патріотичного» проросійського дурману...
Monday, 14 April 2008
Будем делиться (Рус)
В Англии сфера благотворительности одна из тех, которые приводят меня в бурный восторг. Правда в стране загнившего капитализма не надо свыкаться с мыслью о том, что помочь себе и ближним ты можешь только сам, в отличии от совкового менталитета, где «государство о тебе позаботится». Ох как сложно переходить на рельсы инициативы и самоорганизации после 70-ти лет строго направленной социальной сферы. Но лед тронулся!
В Англии даже самые бредовые идеи собирают сотни а то и тысячи фунтов на благотворительные цели – в основном они идут на счета организаций, занимающихся охраной здоровья (особенно болезни сердца и рак), защитой прав детей и пожилых людей, кошек и собак, помощью беднейшим странам мира, охраной окружающей среды и так далее. Тут не редкость когда после смерти или долгострочной болезни близкого человека люди организовывают фонды, которые помогают людям пережить похожую трагедию.
А как собирают деньги? Ну самый простой способ это месячные перечисления с твоего банковского счета на счет организации, которой ты хочешь помочь. Можно купить пластиковый значок-нарцисс и деньги пойдут организации Мэри Кьюри (борьба с раком), или такой же значок-мак – тогда они пойдут в помощь ветеранам войны. Можно принять участие в марафоне (например Лондонском, который был на прошлых выходных) и разрекламировать свой героический поступок среди друзей и коллег также упоминая имя благотворительной организации, которой ты переведеш все пожертвования (обычно народ сбрасывается по 5-10 фунтов, что может привести к достаточно круглой сумме). Один наш друг побрился наголо собрав на этом «скандальном» мероприятии пару тысяч фунтов – ажиотаж был бешенный! Еще тут модно дарить благотворительные подарки. Ну например на рождество я получила ваучер, который заверил меня, что «мои» (то есть подаренные) деньги были использованы для покупки козы для бедной семьи в Африке. Такие подарки также модно дарить на свадьбу. Так что вариантов много.
Есть также «нефинансовые» виды благотворительности. В основном это когда ты жертвуеш своим временем, а время как известно это деньги. Ты соглашаешся быть волонтером для той или иной организации или проекта: на выходных навестить одиноких пожилых людей, сходить в парк с больным ребенком, помочь с переводом для беженцев, или стать членом совета одной из благотворительных организаций. Опять же, вариантов море, выбирай какой душе угодно, если ей конечно угодно.
Надежда на то, что это изобилие скоро появится и у нас :-)
Sunday, 6 April 2008
Хотели как лучше, а вышло как всегда (Рус)
Не справились, зашились. Все системы «легли» и пассажиры с ними вместе залягли на удобные супер-модерные сидения. Слабым звеном оказалась сортировка багажа – она просто провалилась. До сих пор около 25 тыс. чемоданов ждут встречи со своими хозяевами. Ну хорошо если вы летели домой, а если в отпуск на Майорку? Прошла уже неделя и вам явно пришлось закупить новый гардероб. И ваш багаж застанет вас уже дома, правда через много недель. Ни хозяин аэропорта ВАА, ни Британские Авиалинии не в состоянии самостоятельно разобраться с багажом, поэтому наняли компанию... в Милане, которая этим займется. Для этого все «зависшие» сумки переправили в Италию, откуда их будут перенаправлять хозяевам. Вы думаете это анекдот – нет, это горькая правда. Среди жертв не только простые смертные, но и министры с супер-моделями :-)
Традиционно я стараюсь держаться от этого аэропорта как можно дальше – он исторически славится своим катастрофическим сервисом, потерянным багажом и задержками вылетов на несколько часов.
Куда уж лучше родной Борисполь. Поэтому когда мы учимся западному опыту в разных сферах, особенно что касается модернизации транспорта, главное перенимать опыт избирательно. Иначе небольшой но достаточно пунктуальный Борисполь может превратиться в пекло путешественников!