Незручності Британії (частина 2) (Укр)

Кожного разу коли мені потрібно кудись їхати на поїзді (а це буває досить часто) я затамувавши подих їду на вокзал – пронесе чи не пронесе. Справа в тому, що всупереч усталеним стандартам, Англія жахливо непунктуальна країна у сфері громадського транспорту, особливо поїздів.

Перші декілька місяців кожен другий мій поїзд або запізнювався? або був відмінений. А я подорожувала десь раз на тиждень. Загалом у третині випадків моїх подорожей щось трапляється. Або вантажівка спілотувала у залізничний міст і рух поїздів припинено до проведення повної інженерної інспекції, або повінь зруйнувала частину полотна, або на роботу не вийшли всі машиністи і у компанії дефіцит і тому скорочують кількість поїздів, або сильний вітер розірвав електромережі, або просто запізнилися, або, або...

Найекстремальніша моя подорож була у грудні з Бірмінгему до Ньюкаслу. Замість прямого поїзду і чотирьох годин я змінила 4 поїзди і подорожувала 6 годин. Вчора моя колега мала їхати до Лондона. Але на півдні продовжуються ураганні вітри і поїзди відмінили на два дні, а ті що все ж таки пустили прибували із запізненням у 8 годин...

Справа в тому, що англійська залізниця була повністю приватизована урядом Меггі. Різні компанії отримали контракти на різні ділянки, при чому ці контракти не довгострокові, а десь на років 5-7. Після цього новий тендер і досить часто – новий провайдер. Але найцікавіше не це, а те що залізничні вагони і вокзали приватизували окремо від залізничних колій. Тобто одна компанія керує потягами і отримує живі гроші від пасажирів, а інша ремонтує колії і кладе шпали – і бере за це гроші у «потягових» компаній. Ось така безумна логіка, в результаті якої система в повному хаосі, де ніхто не знає хто за що відповідає.

Більш того, вартість квитків зашкалює просто катастрофічно. Всі додаткові витрати компанії перекладають на плечі пасажирів, а ось їх прибутковість залишається постійною і приносить досить високі девіденди акціонерам. Ось така хитра схема – прибутки нам, а збитки нехай компенсує держава. А треба мати на увазі, що приблизно третина населення країни або й більше щоранку подорожує поїздом по 1-2 години до місця своєї роботи, а ввечері назад. У них цілком припустимо жити у Брайтоні а працювати в Лондоні. Ну це приблизно як жити в Житомирі і працювати в Києві... Уявили? Отже ти платиш шалені гроші за гарантоване місце, твій поїзд відміняють і пропонують пересісти на інший, який і так вже тріщить по швах, і ти їдеш як оселедець в банці протягом годин. Після цього будь-які «зелені» намагання уряду зменшити кількість авто на дорогах або кількість внутрішніх авіарейсів виглядають просто смішно. Ось така економічна екологія.

Так що не дивлячись на всі проблеми Укрзалізниці у нас не все так погано. Відновити або закупити нові вагони справа набагато легша аніж навести порядок в англійському бедламі. Да й побудувати швидкісні залізниці поки що у нас можливо – в Англії кожен акр землі у приватній власності і на його відчуждження ідуть десятиліття. Саме тому за останні 50 років Англія побудувала... одну абсолютно нову гілку – швидкісну магістраль від Ла-Маншу до Лондона для Євростару. Welcome to Britain!

Tea time (Eng)

In the house on our street there is a big refurbishment going on. In fact it is a whole rebuilding of rather impressive house where only façade wall is still standing and the rest of the building is demolished. They are also building big underground pool which has eaten half of the garden. This is very expensive project as only house cost them almost million and a half. But we’ve been interested to observe other thing.

There are obviously lots of contractors and lots of workmen on the site. But every time I pass by there are not that many of them actually visibly working and at least one, but more often 2 or 3 of them are having cup of tea or a cigarette. This is in fact an analogy to Ukrainian ‘perekur’ or smoke break. Effectiveness of English builders in England is not much higher than Ukrainian in Ukraine (the later work much more efficiently abroad), but they charge much more!

It is just a sad fact especially after recently we’ve seen Grand Design programme (my favourite on Channel 4). A couple ordered ready-made designer house in Germany and German builders brought together 2-story astonishing building in … 4 days. No tea times, no slow work, working like machines, rain or sun. We’ve been amazed recalling how ‘prorab’ doing refurbishment of our rather modest flat in Kyiv last year over five months. But what can you do? We are just hoping to find some good but cheap Polish builders when the time comes to improve our own property on the island. When we have it :-)

Незручності Британії (частина 1) (Укр)

Я давно планувала розпочати серію розповідей про негативні і незрозумілі для мене зокрема і для інших іноземців загалом речі у Великобританії. Нарешті, після досить енергійного лобіювання з боку деяких друзів я свої наміри вирішила перетворити на конкретні дії. Отже буде два окремих цикли розповідей: (1) що мені не подобається і що мене дивує, (2) міфи про Англію. Звичайно я навряд чи буду використовувати англійську мову в цих випадках :-)

Почнемо з незручностей. Всі питають, а найбільше я себе, якого лиха Англія у ХХІ сторіччі живе з рудиментами ХІХ – окремими кранами для холодної і гарячої води. Вони є всюди: в приватних будинках і квартирах (як у мене), в офісах, кінотеатрах і на вокзалах. Вони навіть є в сучасних супер-бізнес-центрах, які побудували 2 роки тому. Тобто бажання перейти на такі зручні і сексапільні змішувачі (і сучасні душові системи) у британців особливо не виникає.

Хоча змішувачі часто є на кухні, але вони лише наполовину відповідають своїй назві. Вода дійсно витікає одним струменем, однак він фактично розподілений на дві частини: ліва це просто окріп, а права – льодяна...

Як воно працює: ви використовуєте спеціальну пробку для раковини, запускаєте воду з окремих гарячого і холодного кранів і змішуєте її до необхідної вам температури. Потім робите свої справи – миєте руки, лице, шию чи ще щось. Уявили? У мене з цим великі проблеми. Особливо якщо це на вокзалі міста Карлайл у громадському туалеті. Я це навіть у власній ванні не роблю, оскільки маю досить високі вимоги до гігієни (але це вже мої проблеми). Тому як правило я використовую лише холодний кран, або гарячий поки вода ще не нагрілася (досить часто потрібно секунд 10 щоб вона перетворилася з дуже холодної на дуже гарячу).

Які причини? Перша і головна – британці ДУЖЕ КОНСЕРВАТИВНИЙ народ. Вони не будуть гнатися за інноваціями тільки тому, що це нове і зручне. Вони дуже люблять свої вікторіанські будинки і їх дизайн і намагаються все зберегти «як тоді», навіть якщо це вже незручно. При чому це роблять не лише 60-річні бабці, але й 20-річні молоді люди. Вони дуже зациклені на традиціях і я не можу сказати, що це погано. Але випадок із кранами велике виключення – це просто жах! На питання а чи це гігієнічно вони відповідають просто «Ми до цього по іншому ставимося, воно нас особливо не обходить».

Друга причина. Британія була однією з перших країн у світі, яка започаткувала центральний водогін. І тому вони є своєрідними жертвами технічного прогресу на його ранніх стадіях. Спочатку звичайно вода була лиша холодна. Вже потім винайшли котли і тепер вони є у кожному будинку чи квартирі (за рідким виключенням це повністю децентралізована система). Так з’явився другий кран. Вони так і залишилися "розлученими". Чому? Читай першу причину! В США та в континентальній Європі цьому рудименту сказали па-па ще 60 років тому.

Причина третя - регуляторна. В Англії досить багато старих помешкань, в основному приватних будинків (вони складають десь 80 відсотків всього житлового фонду). Часто вони побудовані у ХІХ або на початку ХХ століття і мають досить застарілу інфраструктуру, в тому числі баки для води на горищах. Вони не повністю герметичні і завжди є небезпека, що туди може пролізти щур. Тоді заражена гаряча вода, змішуючись з холодною в одному потоці, може забруднити всю систему водопостачання. А це вже епідемія. Тому якщо ви не зможете довести високі стандарти безпеки вашого баку вам просто не дозволять поставити змішувач. Ось так.

Коли у 1942 році Уінстон Черчилль приїхав до Москви з офіційним візитом він був вражений змішувачем у своїй резиденції. Він навіть не уявляв, що вода може змішуватися до потрібної температури «на ходу». Повернувшись додому він рекомендував перевести всю британську систему на змішувачі, але й віз по нині там (40 % всіх куплених кранів складають крани старого зразка). Чому? Читай першу причину! І при чому завжди є відмазка – Черчилль був наполовину американцем, а значить він не зовсім розумівся на англійських традиціях. І хай йому грець!

Сподіваюся, що ця коротка розповідь хоча б частково задовольнила вашу цікавість. У своєму власному будинку я планую поставити справжні змішувачі. Я готова на все, аби мити руки у нормальній за температурою воді :-)

P.S.: Про душові системи буде окрема розповідь. Це теж дуже цікаво.

Специальное сообщение для Иванов (Рус)

Прошу на этом блоге не оставлять анонимных и подозрительных комментариев со ссылками на вирусы. Они уничтожаются. Если есть что сказать - используйте прямую речь!

Прорвало... (Рус)

Простите, но не могу сдержаться, даже в такой романтический день. Российский пока еще президент ВВ Путин сегодня задался вопросом «Что ж это за демократия такая в Украине?» И я не о том, что в России ее просто нужно искать днем с огнем (если это касается важных политических решений), а если вы ее и найдете, то это будет «новый тип управляемой демократии», поскольку «западные ценности не всем подходят». Ну типа «нет вариантов голосую против всех», или «долой Касьянова из гонки».

Не знаю, западные или восточные ценности, но основы конституционного строя и демократического решения проблем появились у нас задолго до Перестройки – в 9-10 веке на Киевской Руси, несмотря на монархию.

Так вот, господина Путина реально интересует, почему это украинское правительство при подписании «бумажек» с НАТО не советуется с украинским народом? Мол я осведомлен, народ против. Он явно осведомлен и о том, что 4/5 народу в Украине вообще ничего не знают про НАТО (смотрите последние социологические исследования) и его «ненависть» к этой «мерзкой гадине времен холодной войны» базируется на скупенькой такой информации а-ля Партия Регионов сказала или того лучше – прогрессивные социалисты нам все объяснили. В результате Крым – территория без НАТО. И где оно там это НАТО, спрашиваю я вас? И где эта холодная война, если не под боком, в холодильнике у большого брата?

Я не против референдума, очень даже за, но его надо проводить после разъяснительной работы. Мы сейчас работаем над планом сотрудничества с НАТО, который Россия подписала и выполняет уже давным давно. Правда у нее своя доктрина безопасности, с которой нам явно не по пути. Ну какой нормальный человек захочет полагаться на русского брата после сегодняшнего заявления о «перенаправлении ракет»?

К тому же, не по всем вопросам надо устраивать референдумы, до Швейцарии нам еще далеко. Ну скажите мне, как бы проголосовал народ по вопросу «вступать нам в СОТ»? А в Совет Европы? А пускать ли Верку Сердючку на Евровидение чтобы она «позорила» нашу страну? Догадайтесь с трех раз.

Получилось длинно, но я же предупреждала – прорвало!!!

На фотографии - излияния граждан на заборах Винницы, январь 2007 г.

Рік минув... (Укр)

Сьогодні рівно рік як ми переїхали до Англії. Дивно, але час пролетів досить швидко і мені не віриться, що вже пройшло 12 місяців. Хоча з іншого боку я на стільки «асимілювалася», що здається ніби живу тут набагато довше.

Однак рівно рік тому ми прилетіли до Лондона з парою валіз і переночувавши у столиці порулили до Ньюкаслу. У цей же день у мене був перший шок після «шоппінгу» в супермаркеті. Рахунок здався мені космічним (раніше я цього не помічала – гроші на відрядження не стимулювали такі роздуми). Тепер я «переросла» цей момент, особливо після недавнього шоку в Києві – у супермаркеті вдома я заплатила таку ж суму грошей за тижневі харчі, як і в Ньюкаслі. От вам і європейський рівень життя! Шкода що зарплати відстають на порядок...

Не можна сказати, що я оточена новими друзями. Є декілька знайомих і колектив на роботі дуже душевний. Але Данкан мій найкращий друг і нам поки що так живеться дуже добре :-) Всі мої друзі «там» і якщо вони іноді читають цей блог, то значить я в їх списку теж залишилась :-) Ось так.

На фото - водоспад у парку біля нашого будинку. Така розкіш і всього у 5-ти хвилинах ходи пішки!

Я вернулась (Рус)

Ну вот, наконец и на моем блоге настал новый 2008 год. Ленивые праздники сменились трудовыми буднями, что стало на моем пути к изливанию моих мыслей на электронной бумаге. Надеюсь наверстать упущенное, хотя бы с приходом китайского нового года.

Мой год начался с изучения новых сетевых прибамбасов. И после многомесячных ухмылок в сторону Facebook (пространство для поиска и общения со старыми друзьями в англоязычном мире) меня «затянуло» в русскоязычные Одноклассники. Спасибо Наташе!

Не могу сказать, что я в жутком ажиотаже, но каждый вечер пару часов я провожу в этом общственном месте и мне пишут самые неожиданные люди, которых я уже практически забыла. Но память делает удивительные трюки и этот сайт возраждает даже неподъемные казалось бы воспоминания. Вот такой вот класс...

Как и все новое, оно меня закрутит на пару недель, но потом попустит. Но скажу одно – это идеальный инструмент «оставаться на связи» для тех, кто вдали от мест происхождения. То есть таких людей как я. И это приятно.

Так что для тех, кто читает этот блог и кто на Однокласснике – до встрече в новой «оболочке»!