Добывать нельзя закрыть (Рус)

Где поставить запятую в этом предложении? Если руководствоваться экономическими и геополитическими интересами – после первого слова, если отталкиваться от ежегодного числа жертв угольной промышленности – после второго. Я не буду спорить кто прав кто виноват. Добывать уголь на глубине 1 км непростое дело, особенно учитывая уровень развития наших технологий и техники безопасности.

Меня удивляет другой момент, который практически полностью игнорируется нашим обществом, его лидерами и масс медиа – это экологический аспект энергетической системы Украины. В то время как все страны развитого мира, в которые мы уже начали себя записывать, потеют над вопросами уменьшения выбросов парниковых газов, сокращения использования автотранспорта и ограничения использования традиционного топлива для генерации электроэнергии, мы продолжаем жечь уголь, рубить лес и покупать тысячами новые автомобили даже не задумываясь чем будут дышать завтра наши дети и какие природные катаклизмы свалятся на нашу голову. Более того, мы продолжаем покупать российский газ, который дорожает и будет дорожать еще больше, а потом половину его «пускаем в атмосферу» поскольку наши энергосберегающие технологии и оборудование находятся ниже плинтуса.

И ни слова о стимуляции альтернативной энергетики – установке солнечных батарей на крышах домов, ветровых и приливных электростанциях в пригодных для этого районах Украины, использовании гор мусора в качестве биотоплива для производства электроэнергии. Наконец, как стимулировать граждан, особенно в сельской местности, где в 80% случаев отсутствует водопровод, а иногда газ и электричество, генерировать свою собственную энергию и устанавливать «безотходные» системы жизнедеятельности? Похоже это никого не интересует.

Германия получает 14.5% всей своей электроэнергии из альтернативных источников (солнце, ветер, биомасса), в Португалии и Испании появились крупнейшие ветровые электростанции, в Польше сортируют мусор, в Париже можно бесплатно ездить по городу на арендованом велосипеде вместо машины, в Англии планируют вводить плату за килограммы выброшенного мусора. А что делаем мы?

Рукотворні кордони (Укр)

Нещодавно ми їздили до Белфасту. Вирішили організувати подорож кудись «за межі острову» на довгий уікенд. Нам дуже повезло з погодою – сонце протягом всіх трьох днів, порівняно тепло і вітерець. Місто вразило своїм розміром. Я очікувала чогось меншого, на зразок Ньюкаслу, але Белфаст однозначно більш жваве і багатовимірне місто. Статус «столиці», хоча і провінційної, має дуже позитивний вплив.

В Ірландії у нас було дивне відчуття – наче ми в Англії, а наче і в Європі. Це інший острів, але тут набагато більше спільних рис із континентальною Європою. Більше «незалежних» кав’ярень, архітектура нагадує інші європейські столиці (5-6-поверхові будинки на відміну від 2-поверхової гегемонії в Англії), громадський транспорт більш організований, купа новобудов (правда тут дуже класні традиційні паби!). Хоча ми підозрюємо, що наші позитивні враження були сильно простимульовані гарною погодою :-) Можливо вплив мав і континентальний ринок, який розмістився біля ратуші і де була неймовірна різноманітність європейської кухні, солодощів, пива і всяких сувенірів.

Однак найбільше враженя справила коротка подорож до західної частини міста, яка ще 10 років тому була поділена високими мурами і колючими дротами на католицькі (ірландські) і протестантські (англійські) сектори. На стінах багатьох будинків все ще збереглися красномовні граффіті, які «мітили» територію, що належала (і досі належить) певним войовничим або не дуже войовничим організаціям опору. Вони прямо висловлювали думки ірландців щодо англійських загарбників. Незважаючи на мир, що панує в Північній Ірландії протягом останніх 10-ти років, багато будинків, особливо церков і поліцейських ділянок, обнесені височенними мурами і колючим дротом. Ненависть між англійцями та ірландцями вже не має такої руйнівної сили, яка терроризувала цілу Британію у 70-80-ті роки. Не можна сказати, що тут не виникають конфлікти між політичними лідерами, однак вирішуються вони не за допомогою гвинтівок, а за переговорним столом. Цікаво відмітити, що з минулого року в Північній Ірландії править історична коаліція непримиренних ворогів – партії Юніоністів та ІРА.

У Белфасті мене не залишали думки про Севастополь. Тим, хто нині нагнітає ситуацію в Криму і у місті зокрема, я б рекомендувала обов’язкову навчальну поїздку до Белфасту – для вивчення досвіду розірваного на шматки міста і протверезіння від «патріотичного» проросійського дурману...