Взаимопроникновение (Рус)

Было приятно прочитать на моем «дежурном» сайте светских новостей об открытии новой выставки в PinchukArtCentre. Не могу похвастаться своим тотальным знанием всех современных гениев – у меня все-таки склонность к классике, хотя процесс обучения прогрессирует. Ну вот Гормли все-таки добрался до Украины.

Приятно потому, что он считается эдаким «приемным сыном» Севера Англии. Именно скульптура Гормли – Ангел Севера – является символом этого огромного и часто непонятого региона. Его человеческие фигуры не могут не приковывать взгляд. Приятно также, что в Украину привезли его последние работы, которые совсем недавно были выставлены в Лондоне.

Интересный сюжет случился этим летом с его «креативной» инсталляцией человеческих фигур на крышах домов в центре Лондона. Перепуганные и сознательные жители в массовом порядке начали звонить в полицию и заявлять о попытках сомоубийства. Вот такая была веселуха.

В любом случае несколько скульптыр Гормли являются резидентами Baltic Art Centre в Ньюкасле, который я посещаю регулярно и с удовольствием. Вот что значит существование «родственной связи» между двумя музеями – в лице куратора-директора-президента обоих Петра Дорошенка.

Питання різноманітності (Укр)

Перед від’їздом до Брюсселю цього тижня я ретельно проштудіювала наш домашній іллюстрований довідник «Алкогольні напої світу». Звичайно бельгійському пиву там було приділено не одну сторінку.

Озброєна практичним досвідом минулих візитів до цієї наднаціональної столиці та після бельгійських ресторанних посиденьок в Києві (привіт Партизану) я була готова до нових експериментів. Але це неконтрольоване безумне різноманіття вражає мене знову і знову. Ці десятки і сотні сортів пива на всі смаки і уподобання. Це просто якесь неподобство!

Отож, озброївшись окрім звичайного набору «класиків» такими екземплярами, як пиво зі смаком банану і ананасу, я сміливо рушаю додому. Чоловік має бути задоволений :-)

Що далі? (Укр)

Результати оголошено, битви починаються. Мій голос не був покладений на вівтар перемоги цього разу. Справа навіть не в логістиці, хоча задля того, щоб проголосувати мені потрібно було б подорожувати 500 км в одну сторону, проігнорувати марафон, який був дуже важливим для Данка (про нього буде окрема історія), і запізнитися на конференцію консерваторів. Це не те що спокійно пройтись до будинку культури фабрики «Роза» на сусідній вулиці.

Я надала перевагу зрілій політиці. Ще й тому, що не зовсім визначилася за кого голосувати. А подорожувати 1000 км задля того, щоб поставити галочку напроти «проти всіх» - це занадто навіть для мого іноді екстремального патріотизму. Тому після довгого спортивного дня я сіла на поїзд до Блекпулу і отримувала регулярні «новини з фронту» по мобілці сидячи на різноманітних «fringe events», тобто заходах, які проходять на периферії програми річної конференції Tory . Скажу лише, що у стратегічній довгостроковій перспективі це матимедля мене набагато більше значення, аніж голосування вп’яте за тих самих персонажів за останні три роки. Щось мені підказує, що нова нагода вкинути бюллетень до урни не забариться.

Мені дуже шкода, що ми втратили більшість ентузіазму і реформаторського напору десь між січнем 2005 і вереснем 2007. Мені також шкода дивитись на безкінечні перефарбування і перейменування речей в залежності від сьогоденних потреб людей «Х». Мені набридло загадувати в якому таборі завтра опиниться та чи інша фігура – цинізму наших політиканів немає меж. Однак жевріє надія, що цей бурний гірський потік потроху переросте у спокійне русло зрілої рівнинної ріки. Ми будемо точно знати які фундаментальні принципи і непорушні цінності сповідує та чи інша партія, незалежно від суми грошей на банківському рахунку її лідера. Ми зможемо передбачити її наступні кроки і прослідкувати за виконанням передвиборчих маніфестів (або програм), які у свою чергу складатимуться не лише із куцих економічних слоганів, але й із серйозних суспільних і гуманітарних тез.

Я сподіваюся цей день наступить ще тоді, коли мені не обридне політика. Я також сподіваюся, що мої екскурси у глибини британської політики допоможуть мені краще зрозуміти «механіку» партійного будівництва і використати це на благо нашої справи. Все ж таки я екстремальна патріотка!

Attention! Увага! (Eng+Укр)

У Києві друзі звернули мою увагу на те, що залишати свої коментарі на моєму блозі можуть лише зареєстровані на сайті користувачі. Я змінила опції і тепер всі, хто забажає залишити свою думку, зможуть робити це без зайвої бюрократії. Отож пишіть, чекаю!

While I was in Kyiv my friends told me that it's impossible to leave your comment on my blog unless you are registered. I've changed the options and now anyone who wishes to leave their thoughts can do so without bureaucracy. So please, write to me!

The only Ukrainian in the village? (Eng)

My first party conference season is finished and I could only summarise the essential. It didn't start very well. I barely crawled to Bournemouth – voiceless, powerless, full of EU ideas after Warsaw conference. The weather was horrible, B&B not much better – taking a shower caused flood in the room below and a company of two friendly plumbers (non-Polish) afterwards. I spent on taxis more than on food. But still I enjoyed it. Conservatives’ Blackpool was a much better logistical experience: smooth travel, nice weather, acceptable hotel. The event itself wasn’t as much. So a bit opposite pictures, but still nice.

This was though quite a unique experience. There are quite obvious differences between the party conferences of Labour and Conservative even for such dummy as me – those in power and those longing for it. The number of people, the richness of events, the intensity, the confidence; Labour had it all, maybe even too much. Plus overall town of Bournemouth is more pleasant to my Ukrainian taste than Blackpool.

What can I say from my Ukrainian perspective? Brothers and sisters, we have long way to go. Our party culture is still in the Stone Age and a couple of hundred of years are needed to bring it to the heights of the British party standards. Unless we do amazing fast track... I dream about the time when in Ukraine so called politicians stop drifting between the parties every 6 months and party cease changing its ideology before every election (which happens far too often).

I am longing for the time when the discussion in the party conference halls will be around the very practical and important for people issues: urban governance, flexible patterns of work, cohesion of society (this is the crying priority nobody gives a damn about in my country with overheated East-West divide), equality and security, sustainability and personal carbon footprint, future of EU (when we are actually there!)… Just you name. I am also longing for the time when the respect to other human beings will prevail over the desire to throw lots of dirt and critique and abuse in your opponents which is destroying the very narrow bridges of common purpose and common sense.

Well, I was there. Without being too modest, could probably say that there are not that many Ukrainian fellow citizens who managed to be where I was over the last two weeks :-) And just you wait – Brussels are in my menu for the next week!