My new dream (Eng)

I was reading recent speech by David Milliband, Foreign Secretary, at EU summit in Bruges this week. And to be honest, it was like a revelation. It’s not that I never knew about the specificity of the UK policy towards EU: it’s reluctance to engage in many community-level policies and its eagerness to expand the Union even further. I always knew that this is a clever combination of weakening the Union and turning it into more or less manageable ‘trade and economic collaboration block’ which does not pretend to have greater social, foreign policy and defence functions. So I was always pleased when next British politician would tell that EU needs to remain open to such countries as Ukraine, as they are integral part of Europe. But what Europe?

I am obviously one of the greatest supporters of European integration and potential membership of Ukraine in it. But at such price I am not sure it is wanted or needed. By the time we crawl there in 20-30 years it won’t be what we expect it to be. It will be just a bunch of states, from Portugal to Turkey and from Ireland to Morocco, which have very little in common as the majority of functions would be back on the tables of national governments.

David Miliband does not believe that Europe can become a strong power in the world. He admits that there is only one at the moment (US) and there might be only two more coming – China and India (I wonder how much more trouble this statement will bring to UK-Russia relations!). Whatever you do in Europe, he believes, you will never supersede them, let’s face it! What can I say, if Britain will continue such an irresponsible rhetoric it will definitely be true.

I do believe Europe can become the power equal to the States and new Asian ‘tigers’. And for that it must not turn into ‘a super-state’ which is a favourite horror scenario of the Brits. At least it has no heavy luggage of combating the poverty which both India and China still have and which US has – the highest level among developed countries. By uniting its efforts to improve its skills, quality of products and innovations through greater mobility of the resources (including human) it has a chance to stand equal in the multi-polar system.

And to be fair, I don’t want anybody to spoil the drive the EU is already having on this road. Even if this somebody is Britain.

So, I am not sure what new inspiration I should find for myself after giving up a dream of Ukraine becoming a member of the EU. But I know for sure that this is only in the interest of Ukraine and all other members of the ‘neighbourhood’ ring that EU continues to play a crucial role it the international architecture, going beyond trade club, single currency and one visa. And I am not sure it will have such an opportunity if Miliband’s projections come true. To be fair, his speech was changed in the last moment by PM when he found out how pro-European it was. But still, it does not change the result…

Any suggestions for my next dream?

Перший досвід британського телебачення – фінальний свисток (Укр)

На минулому тижні відбулося моє перше особисте знайомство з британським телебаченням. До моїх попередніх «зіркових моментів» на радянському блакитному екрані в іпостасі хористки та на українському менш блакитному у професійній навколофутбольній іпостасі додалася не менш екзотична «засвітка».

Це звичайно не було національне BBC або ITV або навіть Channel 4. Це була регіональна телекомпанія північно-західної Англії. Однак сюжет був досить оригінальним. Обговорювалась можливість перенесення адміністративної столиці Великобританії з Лондона. Ця країна дійсно гіпер-централізована і половина населення країни, яка проживає у Лондоні та на південь від ньогоіноді задається питанням «чи є життя за межами Уотфордсього порогу» (десь за 70 км на північ від Лондона). Одним із кандидатів на новий адміністративний центр було назване містечко Холтвісл, що по-нашому означає фінальний свисток. От така буває назва...

У містечку цьому проживає не більше 4 тис. мешканців, однак воно дуже поважне, оскільки претендує на статус географічного центру Британії (без Північної Ірландії). Чесно кажучи, для мене як любителя карт ця претензія була досить амбітною, оскільки ну ніяк я не могла уявити яким чином південно-західний Нортумберленд може містити центр Британії. Однак не мені з нашими Рахівськими центральноєвропейськими амбіціями сперечатися у такому питанні :-) До речі, на статус центру Британії претендує ще одне містечко десь на 150 км південніше від «свистка».

Отож запросили мене, як експерта (мій боже!), прокоментувати варіанти переносу столиці. Свою авторитетну думку я висловлювала на фоні місцевого вокзалу із двома перонами. Однак як би дико це звучало, але іноді в таких екстремальних вчинках є сенс. Подивіться на Бразилію (столицю Бразилії в амазонських лісах – гарний приклад) або Астану (столицю Казахстану в пустелі – не зовсім гарний приклад). Я вже не говорю про Вашингтон, Бонн або Канберру.

Вийшло весело і провокаційно. На жаль я сюжету не бачила – в моєму регіоні на цьому каналі транслюється інша телекомпанія...

Расслабтесь, и почувствуйте себя как дома... (Рус)

Чего греха таить, иногда длинными английскими вечерами на меня накатывет тоска по родине. Особенно сильно она накатывает в данный момент, когда вечера не только стали длиннее (спасибо переводу стрелок), но и одинокими (спасибо Safer World).

Но британские товарищи пришли на выручку и решили скрасить мое мрачное настроение путем привнесения некоторых «домашних» ноток в обыденную британскую жизнь. Нет, дело не в том, что в магазине появились вареники или на дорогах стало больше пробок. Они даже не стали приглашать Черновецкого с сольной программой для местного комеди-клаб. Они просто врубили фейерверки и салюты на полную катушку по всей стране. Особенно сегодня, 5 ноября, но процесс нарастал на протяжении всей последней недели.

А все дело в истории, которая уходит своими корнями в 17-й век, когда была предпринята неудачная попытка государственного переворота в Англии, так называемый Пороховой бунт. Средневековые террористы (а именно такими они и были) вздумали подорвать Парламент включительно с королем и большим количеством знати. Но в последний момент кто-то передумал, ну бывает, и накатал телегу, которая попала к королю. Здание «эвакуировали», а главного подрывника Гая Хоукса накрыли в подвале Парламента с огромным количеством пороховых бочек. Ему не повезло - его пытали и казнили.

Но народ был несколько разочарован – такую возможность зрелища пропустили, огонь понимаеш, грохот и все такое. До того им было интересно просимулировать ситуацию, что они устроили «рукотворный» мини-подрыв в виде салютов и фейерверков. С тех пор каждый год 5 ноября вся Англия превращается в обыденный Киев с его воскресными, субботними, пятничными фейерверками и салютами во все остальные дни недели включая понедельник.

Так что подбодренная таким украинским колоритом я воодушевилась, и тоску мою как рукой сняло. Остается надеяться, что грохот не помешает мне свершить задуманное на сегодняшний вечер – закончить 12-страничный опус об экономике Северной Англии. Боже храни королеву!

Those filthy migrants… (Eng)

The shambolic crusade against immigrants in UK reached its climax. Not only BNP and Tories are happy to declare their disdain towards ‘those who come and take our jobs and council accommodation’, but also Equality commission with local councils are get their arms ready to investigate what exactly is the situation in order to ‘dismiss the speculations’. And of course in the middle of all this turmoil there is apologetic government with wrong figures and ONS (what a surprise!) unable to produce exact numbers of how many migrants this country actually adopted. Though I personally don’t see how they can be culpable if simply at the exit of the country nobody stamps your passport, for example…

By no means my view is objective, being immigrant myself I obviously have very distorted vision. However I am also lucky to work where I work and thus to participate personally in the migration debate across different tiers and political spectrums. God help me, I’ll be speaking to Northern Fabians about this in a week time! Though I admit I can’t ‘keep touche’ with Sir Green (Migration Watch farther) as nice as my colleague did yesterday in the Newsnight. By the way, my colleague is also immigrant!

It’s just on top of all absolutely just arguments (impact on schools, hospitals, housing, jobs, environmental impact – yes, carbon footprint!) which need solid analysis and practical measures there is a pure polemics about ‘getting only those whom we need in this country’, ‘those who have high skills’ and contribute to our economy. Excuse me, does your economy need any cleaners, waitresses, seasonal agriworkers, workers on the food factories, etc.? I think it does, as your local unemployed for some mystical reason (maybe because they receive benefits which foreigners can’t access and actually don’t want to) don’t want to take? Or because employers are rather take a trip to Poland to recruit 10 bus drivers rather then take 10 people from Jobcentre plus ‘who always late, sick, or arrogant’ ? Yes, because there are 3D jobs – dull, dangerous, dirty – Brits don’t want to do. And teachers and doctors from Lithuania are eager to do this...

But if I listen to the migration minister I have a feeling that in a couple of years time immigrants in this country will be only ‘highly-educated’ (thanks to Ukraine for my extensive education, I wonder whether they will send thank you note to Taras Shevchenko). So, excuse my simplification, but they will move into upper tier of social structure of Britain leaving 3D to locals, distorting even further the delicate balance of classes and masses in Britain. I already can see the highlights of the Mirror in 2 years time: ‘bloody foreigners took all our financial and science jobs and poor Brits have nothing to do but pick apples and serve people in the restaurants’.

I only wonder…