Потоп... (Рус)

В то время, как большинство стран Европы переживают ужасную жару в комбинации с отключением электричества, лесными пожарами и человеческими смертями, Северная Европа решила байкотировать данную тенденцию. В частности в Англии мы переживаем небывало холодное и сырое лето. За последние 2 месяца в Ньюкасле не было практически ни одного дня без дождя, а температура редко поднималась выше 20 градусов. Все мои летние вещи так и лежат нераспакованными с тех пор как я вернулась из знойного майского Киева. И эта тенденция характерна для всей страны. Правда меня все утешают тем фактом, что это нехарактерная погода даже для Ньюкасла, и мне просто повезло в этом году. Но почему-то мне это не помогает!

Более того, дождей выпадает такое количество, что в разных регионах по очереди возникают огромные потопы. Прорывает дамбы, затапливает электростанции, в результате отключается электричество и пропадает вода в кране. Целые города находятся под водой, людей эвакуируют на лодках и вертолетах. Дороги перекрыты, поезда не ходят, самолеты не летают.

И если в начале июля эвакуировали наших соседей в Йоркшире (Шеффилд например накрыло большой волной), то на этой неделе настала очередь южан - под водой Оксфорд и огромные территории в прилегающих графствах. Мы ждали друга «с юга» на этой неделе, но он оказался отрезан в своем городке и коротает долгие вечера без света в английском пабе с веселой компанией. Вот такой английский рецепт, мне кажется неплохой.

Ужасно жалко, особенно когда на сайте bbc повесили фотографии дома и улицы моего коллеги из Оксфорда. К его дому можно добраться только как в Венеции – на гондоле. В результате он ночует у друзей и непонятно когда вернется домой. Также непонятно что будет с этим домом в долгосрочной перспективе.

Вот такие дела. Мой друг Славик написал мне вчера, что в Норвегии, где он проводит все лето, дела обстоят так же – дожди и холод. Вот такое нынче лето. И не верь после этого в глобальные изменения климата...

Viva the festival! (Eng)

As we say, better later than never. Approximately 12-15 years later than it should happen I went to the big rock festival (though there wasn’t any of those 15 years ago in the country I lived). It’s completely different thing if you compare it to the rock festival you go to in your home city between the office and having dinner with friends. We travelled especially for this event to another country, wonderful Poland. And not only that: I’ve got visa especially for going to it (though conference in Warsaw in September was another big stimulator).

It was Heineken Open’er in Gdynia (part of three-city along with Gdansk and Sopot) on a beutiful Baltic seaside. It’s happening every June in the same place for the last couple of years. It is quite big event (around 40 thousand people) on the military airbase near the town. Big names were not only big names, but excellent performers. I went there for Bjork, who was crazy as always and absolutely fantastic. To the big surprise of my husband I liked most of the stuff, among which was Block Party, the Roots, Groove Armada, Beastie Boys, Laurent Garnier. But we’ve missed Muse and we feel really sorry. Though there were several good reasons for that, the biggest of which is that it was pouring for several hours and the quantity of mud was approaching the level comparable with the one in Glastonbury a week before that. And finally Duncan was able to answer his own question he’s been asking me for months of living in Britain: ‘Why do we need the wellies?’ There was no better reason to imagine for them to be present in Gdynia that weekend…

Though we were not proper festival beasts since we didn’t camp. It was first time I’ve seen such a huge camping site with people coming from all around the Europe (we’ve seen many Ukrainians, Russians, Lithuanians, Brits, Germans, etc.). But I should admit I would never change our nice apartment in the beautiful area of Gdansk to the wet and small tent in the camp even if it’s super-fun. Especially when the weather is classically British, read cold and wet. But our dearest friend did it and I am really impressed by his labour (though, admittedly, he spent a couple of nights in our not-so-cool apartment). Happy man!!!

So, I am full of positive impressions, absolute hatred to the Heineken beer and love to Poles. They made really great event, and the level of actual organization was amazing. Plus our wonderful friends made our stay really special and to be remembered for a long time. Thank you!

Well, now I am at the stage of being gradually seduced by the idea of going to Glasto next year with our own tent! I am seriously thinking about it.

Сумно мені друже... (Укр)

Як це не важко, але я вже звикла до поганих новин в Україні. І щоразу як хтось із «сильних світу цього» викидає нового коника у Києві, мене сильно трясе і я кляну все на світі, але з часом заспокоююся, бо розумію, що це складний, але необхідний період випробовувань нації. Як каже мій чоловік, треба дати можливість іншій стороні «порулити кораблем» щоб зрозуміти на скільки вона незграбна і ні на що нездатна. А потім все ж таки обрати таку силу, яка зможе адекватно керувати Україною. Це і є справжня демократія.

Однак коли я думаю, що українські новини нестерпні, я звертаюся до польських. І тоді розумію, що в Україні не все вже й так погано. Польща, яка протягом останніх двох десятків років була (і є) для України зразком реформ і руху у напрямку до Європи, її неофіційним і досить непоганим адвокатом на міжнародній арені, другом і опорою у важкі часи, зараз перетворилася на країну, яка чимдалі загоняє себе у більш темний і незручний кут європейської сцени. Слухаючи новини не можу позбутися відчуття, що країна радше живе минулим, аніж майбутнім. Серед них багато історичних дискурсів у довоєнні і повоєнні часи, розповідей про те, скільки поляків було винищено ким і коли, чия це провина (звичайно не польська) і що прийшов час отримати компенсацію за минулі муки. Паралельно іде активне полювання на «червоних відьом», від якого страждають багато людей абсолютно непричетних до «комуністичних репресій». Звичайно не слід забувати своєї історії (як це часто робимо ми), однак займатися глибоким самоаналізом і шукати винних у всіх твоїх проблемах замість того, щоб вирішувати нагальні економічні і суспільні питання, є небезпечним.

Поляки звичайно мають право відстоювати свої інтереси в Європі і вимагати більше голосів у вирішенні комунітарних питань. Кому як не нації із 39-мільйонним населенням це робити. Однак питання полягає в тому, як це зробити таким чином, щоб не налаштувати проти себе всіх, включаючи друзів і тих, хто тобі співчуває. Відверте хамство і неподобство просто віштовхує від тебе всіх без винятку. Нинішня польська політична еліта вже прославилась своїм публічним антисемітизмом, гомофобією, ксенофобією і релігійним консерватизмом. Іноді відсутність почуття міри у «двійки» і «сімейної партії» просто вражає.

Не хочу применшувати економічні та культурні здобутки Польщі за останні роки – вони просто вражаючі. Минулого тижня (відремонтовані) вулиці Гданська приємо вітали нас охайністю і «європейськими» стандартами ритейлингу. Однак подорож поїздом з Бигості до Гданська відкрила менш приємні сторони життя країни, яка все ще далека від благополуччя і достатку. Ще багато треба зробити, а на це потрібно час і сили, які, на жаль, нині витрачаються на інші, більш деструктивні речі.

Іноді складається враження, що після реалізації «гранд проекту» по входженню до ЄС Польща просто не знайшла собі нових конкретних цілей – як жити і розвиватися всередині цього вожделенного Союзу, як відстоювати свої права і співіснувати з іншими 26-ма країнами. Отож вона нині розгублено шукає нові орієнтири у своїй зовнішній і внутрішній політиці. На жаль поки що вони виглядають непереконливо не лише для закордонних спостерігачів, але й для великої частини поляків (багато з них до речі мешкають в інших країнах і не мають поки що великого бажання повертатися).

Тому мене не дивує скаркастичний коментар мого варшавського друга на мій позитивний відгук про перебування у Польщі а я дійсно дуже люблю приїздити сюди Він відверто зазначив, що не поділяє мого захвату. І чомусь я його дуже добре розумію...