Таємниця (Укр)

У мене сезон української літератури. Після Лани Дяченків (Руслана снилася по ночах) настала черга Юрія Андруховича. Я просто в захваті від його останньої книги «Таємниця». Супер виклад, чудова мова, почуття гумору кльове. Плюс до всього цього, хоча ми не зовсім однолітки, мені було просто неймовірно цікаво читати його враження про події, які я добре пам’ятаю: похорони Брєжнєва, Чорнобиль, мітинги у Львові, незалежність, криза. До сих пір не можу забути розпач дівчинки, яка хворіє вдома на ангіну, а по скупому радянському телевізору три дні окрім похорон Ілліча і сумної музики немає ніц. О це була засада.

Але більш за все мене вразила абсолютна подібність поглядів на подорожі і взагалі переміщення у просторі. Я не письменник і не можу висловити свої думки так чітко і влучно. Однак Андрухович зробив це на сто відсотків – як з моєї голови взяв. Хоча не виключаю, що синдромом «задоволення від просто переміщення у просторі» страждає багато людей.

Отож дуже рекомендую! А я повертаюся до Ірени Роздобудько. До речі, також класно пише. У моїй валізі з України є ще остання нумерологічна книга Лариси Денисенко і ще один Андрухович, хоча більш раннього періоду.