Незручності Британії (частина 2) (Укр)

Кожного разу коли мені потрібно кудись їхати на поїзді (а це буває досить часто) я затамувавши подих їду на вокзал – пронесе чи не пронесе. Справа в тому, що всупереч усталеним стандартам, Англія жахливо непунктуальна країна у сфері громадського транспорту, особливо поїздів.

Перші декілька місяців кожен другий мій поїзд або запізнювався? або був відмінений. А я подорожувала десь раз на тиждень. Загалом у третині випадків моїх подорожей щось трапляється. Або вантажівка спілотувала у залізничний міст і рух поїздів припинено до проведення повної інженерної інспекції, або повінь зруйнувала частину полотна, або на роботу не вийшли всі машиністи і у компанії дефіцит і тому скорочують кількість поїздів, або сильний вітер розірвав електромережі, або просто запізнилися, або, або...

Найекстремальніша моя подорож була у грудні з Бірмінгему до Ньюкаслу. Замість прямого поїзду і чотирьох годин я змінила 4 поїзди і подорожувала 6 годин. Вчора моя колега мала їхати до Лондона. Але на півдні продовжуються ураганні вітри і поїзди відмінили на два дні, а ті що все ж таки пустили прибували із запізненням у 8 годин...

Справа в тому, що англійська залізниця була повністю приватизована урядом Меггі. Різні компанії отримали контракти на різні ділянки, при чому ці контракти не довгострокові, а десь на років 5-7. Після цього новий тендер і досить часто – новий провайдер. Але найцікавіше не це, а те що залізничні вагони і вокзали приватизували окремо від залізничних колій. Тобто одна компанія керує потягами і отримує живі гроші від пасажирів, а інша ремонтує колії і кладе шпали – і бере за це гроші у «потягових» компаній. Ось така безумна логіка, в результаті якої система в повному хаосі, де ніхто не знає хто за що відповідає.

Більш того, вартість квитків зашкалює просто катастрофічно. Всі додаткові витрати компанії перекладають на плечі пасажирів, а ось їх прибутковість залишається постійною і приносить досить високі девіденди акціонерам. Ось така хитра схема – прибутки нам, а збитки нехай компенсує держава. А треба мати на увазі, що приблизно третина населення країни або й більше щоранку подорожує поїздом по 1-2 години до місця своєї роботи, а ввечері назад. У них цілком припустимо жити у Брайтоні а працювати в Лондоні. Ну це приблизно як жити в Житомирі і працювати в Києві... Уявили? Отже ти платиш шалені гроші за гарантоване місце, твій поїзд відміняють і пропонують пересісти на інший, який і так вже тріщить по швах, і ти їдеш як оселедець в банці протягом годин. Після цього будь-які «зелені» намагання уряду зменшити кількість авто на дорогах або кількість внутрішніх авіарейсів виглядають просто смішно. Ось така економічна екологія.

Так що не дивлячись на всі проблеми Укрзалізниці у нас не все так погано. Відновити або закупити нові вагони справа набагато легша аніж навести порядок в англійському бедламі. Да й побудувати швидкісні залізниці поки що у нас можливо – в Англії кожен акр землі у приватній власності і на його відчуждження ідуть десятиліття. Саме тому за останні 50 років Англія побудувала... одну абсолютно нову гілку – швидкісну магістраль від Ла-Маншу до Лондона для Євростару. Welcome to Britain!

Tea time (Eng)

In the house on our street there is a big refurbishment going on. In fact it is a whole rebuilding of rather impressive house where only façade wall is still standing and the rest of the building is demolished. They are also building big underground pool which has eaten half of the garden. This is very expensive project as only house cost them almost million and a half. But we’ve been interested to observe other thing.

There are obviously lots of contractors and lots of workmen on the site. But every time I pass by there are not that many of them actually visibly working and at least one, but more often 2 or 3 of them are having cup of tea or a cigarette. This is in fact an analogy to Ukrainian ‘perekur’ or smoke break. Effectiveness of English builders in England is not much higher than Ukrainian in Ukraine (the later work much more efficiently abroad), but they charge much more!

It is just a sad fact especially after recently we’ve seen Grand Design programme (my favourite on Channel 4). A couple ordered ready-made designer house in Germany and German builders brought together 2-story astonishing building in … 4 days. No tea times, no slow work, working like machines, rain or sun. We’ve been amazed recalling how ‘prorab’ doing refurbishment of our rather modest flat in Kyiv last year over five months. But what can you do? We are just hoping to find some good but cheap Polish builders when the time comes to improve our own property on the island. When we have it :-)