Кожного разу коли мені потрібно кудись їхати на поїзді (а це буває досить часто) я затамувавши подих їду на вокзал – пронесе чи не пронесе. Справа в тому, що всупереч усталеним стандартам, Англія жахливо непунктуальна країна у сфері громадського транспорту, особливо поїздів.
Перші декілька місяців кожен другий мій поїзд або запізнювався? або був відмінений. А я подорожувала десь раз на тиждень. Загалом у третині випадків моїх подорожей щось трапляється. Або вантажівка спілотувала у залізничний міст і рух поїздів припинено до проведення повної інженерної інспекції, або повінь зруйнувала частину полотна, або на роботу не вийшли всі машиністи і у компанії дефіцит і тому скорочують кількість поїздів, або сильний вітер розірвав електромережі, або просто запізнилися, або, або...
Найекстремальніша моя подорож була у грудні з Бірмінгему до Ньюкаслу. Замість прямого поїзду і чотирьох годин я змінила 4 поїзди і подорожувала 6 годин. Вчора моя колега мала їхати до Лондона. Але на півдні продовжуються ураганні вітри і поїзди відмінили на два дні, а ті що все ж таки пустили прибували із запізненням у 8 годин...
Справа в тому, що англійська залізниця була повністю приватизована урядом Меггі. Різні компанії отримали контракти на різні ділянки, при чому ці контракти не довгострокові, а десь на років 5-7. Після цього новий тендер і досить часто – новий провайдер. Але найцікавіше не це, а те що залізничні вагони і вокзали приватизували окремо від залізничних колій. Тобто одна компанія керує потягами і отримує живі гроші від пасажирів, а інша ремонтує колії і кладе шпали – і бере за це гроші у «потягових» компаній. Ось така безумна логіка, в результаті якої система в повному хаосі, де ніхто не знає хто за що відповідає.
Більш того, вартість квитків зашкалює просто катастрофічно. Всі додаткові витрати компанії перекладають на плечі пасажирів, а ось їх прибутковість залишається постійною і приносить досить високі девіденди акціонерам. Ось така хитра схема – прибутки нам, а збитки нехай компенсує держава. А треба мати на увазі, що приблизно третина населення країни або й більше щоранку подорожує поїздом по 1-2 години до місця своєї роботи, а ввечері назад. У них цілком припустимо жити у Брайтоні а працювати в Лондоні. Ну це приблизно як жити в Житомирі і працювати в Києві... Уявили? Отже ти платиш шалені гроші за гарантоване місце, твій поїзд відміняють і пропонують пересісти на інший, який і так вже тріщить по швах, і ти їдеш як оселедець в банці протягом годин. Після цього будь-які «зелені» намагання уряду зменшити кількість авто на дорогах або кількість внутрішніх авіарейсів виглядають просто смішно. Ось така економічна екологія.
Так що не дивлячись на всі проблеми Укрзалізниці у нас не все так погано. Відновити або закупити нові вагони справа набагато легша аніж навести порядок в англійському бедламі. Да й побудувати швидкісні залізниці поки що у нас можливо – в Англії кожен акр землі у приватній власності і на його відчуждження ідуть десятиліття. Саме тому за останні 50 років Англія побудувала... одну абсолютно нову гілку – швидкісну магістраль від Ла-Маншу до Лондона для Євростару. Welcome to Britain!
No comments:
Post a Comment