Так сталося, що дні народження ми святкуємо майже одночасно – я і Україна. Дрібниці, подумаєте ви, але не зовсім так. Бо сьогодні моїй Батьківщині виповнилося 16, однак я її у два рази старша. З одного боку пам’ятаю дуже добре, як все це сталося, з іншого боку сьогодні вручають паспорти тим, хто народився 24 серпня 1991 року. Дивне відчуття.
Мені здається ми мали незлий прогрес і є що відмітити за келихом вина (або чаркою горілки, кому як подобається). Минулого року мої успіхи сягнули космічних висот. Останній з них на минулому тижні – успішний теоретичний екзамен для отримання водійської ліцензії (можна подумати що фігня, однак в англійців все набагато жорсткіше, ніж в української ДАІ чи як вона тепер там називається). В України з успіхами не так все просто – вони понамішані із жахливими провалами і помилками. А чого ще очікувати від 16-річного підлітка? Так що треба їй допомагати і направляти, а також не забувати наголошувати на успіхах – підліткам це дуже потрібно для виховання відчуття самоповаги і впевненості у собі.
Так що вітаю тебе, Україно, із далекого англійського краю! Бажаю нам і з тобою всіляких гараздів і нових звершень у наступному році. І хоча через рік тобі офіційно можна буде вступати в шлюб, я сподіваюся ти сто разів подумаєш перш ніж зв’язувати себе такими обов’язками :-) І до скорої зустрічі.
No comments:
Post a Comment