Ось і мене захопив масовий рух блогерів. Зазвичай у мене не виникає бажання дуже широко публікувати свої думки і погляди. Навіть щоденник дуже рідко з'являвся у моєму житті. Однак не можу не відмітити на скільки ця річ захоплює. І дивлячись на Данка моє захоплення зростає щодня.
Тим паче, що моє бажання продиктоване також досить специфічними обставинами: нове місце, нова робота, нові люди, нова квартира (друга за останні 3 місяці). Егоїстичне небажання писати про одні і ті ж самі речі багатьом друзям диктує необхідність створення "постів", які можуть розповісти про події в моєму житті, про місця, які мене вражають (багато), про людей, які мене надихають (приєднуйся!), про речі, які мене дратують (спробую не переборщити). Однак не слід розраховувати на екстремальну відвертість. Треба ж щось залишити для мейлів і розмов :-)
Одна проблема: мої друзі і знайомі більш-менш рівномірно розподілені на 3 мовні групи. Тому рішення якою мовою писати є фундаментальним. Я підійшла до нього по-українськи - всім по-трошки. Отож я буду писати українською, російською та англійською в залежності від настрою і теми. Передбачаю, що моїм українським друзям буде нецікаво вкотре читати про перепетії в нашій країні. З іншого боку британці знають забагато про свою країну, щоби їх зацікавили мої "англійські рефлексії".
Перекладів буде небагато. Однак моє перше повідомлення-запрошення буде трьома мовами як знак ввічливості. Сподіваюся воно буде достатньо привабливим щоби ви повернулися сюди знову. Із коментарями.
Щодо назви, то вона пояснюється досить просто - гра слів із назвою міста, де я зараз мешкаю (Newcastle - новий замок), плюс пояснення хто тут живе (U - перша літера слова українка). Ось так нехитро. Пробачте якщо банально.
Отже, почнемо...
Thursday, 19 April 2007
Subscribe to:
Post Comments (Atom)
No comments:
Post a Comment